(no subject)

"Мы должны (и, уверен, будем) на коленях просить у украинцев прощения за то, сколько зла натворили, какое горе несем. Без гарантии, что простят.

Какие же мы суки."
звідси
 

https://www.facebook.com/ayder.muzhdabaev/posts/909083515792191

актуальне

тріпочуть ясні на вітру прапорці,
самі Дон Кіхоти між нами.
На голову тазік, шаблюка в руці,
і нумо всі битись з млинами!
Але й придивлятись не треба мені,
а просто розплющити очі —
усюди стоять великани справжні,
ніхто з ними битись не хоче.

знову россійським френдам

вы оккупанты братцы, оккупанты!
Пока еще победно бьют куранты,
и убеждают вас пока гаранты
что вы, ребята, соль родной земли.
Но даль уже нахмурилась сурово,
для вас, увы, все сложится херово,
поскольку побеждают те герои,
которые свободу принесли.

(no subject)

Зроблю перепост для російськіх френдів. Розповсюджуйте, плз!

Обращение к участникам 24 Международного симпозиума Российской Ассоциации Репродукции Человека.

Уважаемые коллеги!
Наверное, лучшим поводом для обращения к Вам был бы открывающийся Ваш ежегодный форум – XXIY Конференция Российской Ассоциации Репродукции Человека. Ну что же – будем вежливы, поздравляю Вас. Хотя, у нас , в Украине, настроение явно не праздничное и , честно говоря, не до поздравлений. За последние годы это, наверное, первый конгресс РАРЧ, на который я не поехал. И я не знаю – будет ли кто-то из представителей Украины ( обычно их было много) на Вашем форуме.
Давайте называть вещи своими именами – наши страны находятся сейчас в состоянии войны. Написал эту фразу - и чувствую что-то фантасмогоричное в этом словосочетании : российско-украинская война. Год назад, если бы кто-то мне сказал, что такое возможно, я бы сразу ему рекомендовал обратиться к психиатру. Но, увы, я бы ошибся – сейчас это печальный и трагичный факт истории.
Многих из Вас я знаю лично, с многими за долгие годы сотрудничества сложились дружеские отношения. Мне трудно видеть во всех Вас своих врагов. Но представьте себе – если сын кого-то из Вас пойдет воевать с моим сыном: как это можно оценить? Печально , но факт.
Естественный вопрос – цель моего обращения? Читая результаты соцопросов о поддержке политики правительства России в Украине 84% населения России, читая злобные комментарии в Фейсбуке россиян, слушая телеинтервью опрашиваемых российских граждан – я могу назвать происходящее только одним термином : «массовый психоз». Сразу скажу – я не отношусь к категории ура-патриотов и не идеализирую происходящее в Украине. Но еще небезызвестный Вам А.С.Пушкин ( искренне на это надеюсь) сказал: «Я, конечно, презираю отечество мое с головы до ног — но мне досадно, если иностранец разделяет со мною это чувство». Именно из этих соображений я избегаю каких-то политических заключений как по ситуации в России, так и в Украине. И все-таки – чего бы я хотел? Спасение Украины от военной агрессии России лежит в 3 плоскостях:
А) Военное сопротивление Украины агрессии, что в принципе и происходит; Этот путь будет сопровождаться большими людскими потерями с обеих сторон.
Б) Поддержка ЕС и США. Как это не нравится в России, но у Украины особого выбора нет. По крайней мере я не видел никого на улицах украинских городов с американскими флагами и американские войска не пришли защищать англоязычных в Киеве. Поэтому украинцы, в отличие от россиян, не видят в Европе и США своих врагов. Если кто и подтолкнул Украину к поиску новых союзников, то это- Россия.
В) Эти пресловутые 84% поддержки российской агрессии в Украине. Откровенно говоря, нам непонятно – кто эти люди? Как это могло произойти? Я намеренно не обсуждаю вопрос о присутствии или отсутствии российских войск в Украине – очевидное не требует обсуждения. «Пропагандистская жвачка» из российских СМИ адресована явно людям с не самым высоким интеллектом, к коим специалистов в области репродуктивной медицины я отнести явно не могу и не хочу. Вы - представители гуманной профессии, Вы – люди, стоящие у истоков человеческой жизни, Вы – элита нации. Вы понимаете, что война в Украине – прежде всего и проблема для России?
Я призываю Вас к любому виду протеста – внутреннего, простого неприятия войны, активности в социальных сетях , пикетах возле государственных учреждений ( это уже , наверное фантастика). 84% поддержки войны России против Украины – это новые смерти, новые похороны, новые трагедии и в России, и в Украине.
…Несколько дней назад ко мне пришли мои давние пациенты – в далеком 94 году у них родился сын после десятилетия борьбы с бесплодием. Мальчик был в военной форме – он уходил на войну. Впервые я задумался – зачем я, своими руками создавал новую жизнь, которая может быть убита в этой бессмысленной войне? За что воюем? За язык? Мы что – все сошли с ума?
Я вижу все происходящее с «другой стороны баррикад». И у тех, кто находится рядом со мной – единственное желание и просьба: Россия, оставь нас в покое и дай спокойно жить! Это максимум, что Вы сейчас можете сделать для «братского» народа Украины. Не надо ни гуманитарных конвоев, ни «заблудших десантников», ни гранатометов с танками – НИЧЕГО! Просто забудьте о существовании такой страны – Украина. И не надо никого у нас защищать – это говорю Вам я, русскоязычный еврей, родившийся и выросший в Донецке. Пока «российская помощь» привела для меня к одному результату – 12 (!) членов моей семьи в возрасте от 4 месяцев до 65 лет вынуждены были покинуть Донецк и жить в качестве «переселенцев» в Киеве. Ход моих мыслей предельно прост – не было бы поддержки России в Донбассе, не было бы там трагедии.
Вы будете обсуждать на своем форуме протоколы стимуляции яичников и влияние всяческих факторов на эмбрионы, здоровье «пробирочных» детей и всяческие ухищрения для отбора «самого-самого» эмбриона. Только Вы не сможете предсказать будет ли эмбрион, ставший человеком, счастлив и не погибнет ли лет этак через 20 потому что, кому-то не нравится язык соседа или его ход мыслей. Искренне желаю Вам успеха, и чтобы Вы все «наши дети» были счастливы! Нам , как уставшим друг от друга супругам, надо пожить отдельно! А там - жизнь покажет.
Ментальность общества определяет образ мыслей каждого его члена. Если я смог кого-то из Вас в чем-то убедить или хотя бы задуматься над простым вопросом: «Что на самом деле происходит?» - считаю свою задачу выполненной. Все самые большие человеческие трагедии начинались с убеждения большинства «Меня это не коснется!». А потом появляется ГУЛАГ, концентрационные лагеря в Германии, «карательная психиатрия» 60-х, и то, что уже ближе нам – Карабах, Абхазия, Чечня. Сейчас к этому мартирологу можно добавить Донецк, Луганск, Иловайск. Может хватит?
Зукин Валерий Дмитриевич,
Директор Клиники «Надия»,
Вице-Президент Украинской Ассоциации
Репродуктивной Медицины,
Лауреат Государственной Премии Украины.



(no subject)

а вам не здається, що путлєр знову обісрався, і все з цим конвоєм пішло не так? Скоріш за все, версія про конвой-близнюк була вірною, путлєру потрібні були свої машини в Україні, щоб під них можна було маскувати зброю і війська. Але, наші настояли на перевантаженні, і в черговий раз вийшло, що король голий. Вони несподівано і тупо поперлися на Ізварино, показуючи всім, що це ніяка не гуманітарка. Коротше, ошукали самі себе.

(no subject)

бережи тебе Боже
від сили ворожій,
від шальної кулі,
від страхів минулих
Бережи тебе Боже,
бо я вже не зможу,
степ загорне крила,
закриє щосили.
збережуть тебе боги,
українські дороги,
українські трави
від кривавої рани,
від злої навали...

Ашипка рєзідєнта. П’єса.

Кацап (дивлячись українцеві в очі с прідиханієм):
— Любітє лі ви Путіна, как люблю єго я?
Українець:
— АААААА!!!! Мочить падлюку!!!!!!!
Стріляє з автомата.
Завіса.

(no subject)

Подарували тут мені на ДН квіти. Ага, для альпійської горки. Ми, кажуть, вирішили подарувати тобі девачкове. Дивися, які гарні! Добре, що в нас в Салтові світло погане, ну і я ж зробила покер-фейс, наскільки змогла. Гарні, кажу, особливо оці гвоздички і оця зелена хрєнь. А сама гарячково думаю, що з ними робити, бо в нас в нашому піску чистотєл гарно росте і заяча капуста. А ще гриби, білі і польські. Навіть малина сконала. Нє, каже Валя, ця тьотечка з Жихаря запевнила, що як пісок сірий, то рости буде добре, у вас тут який пісок — білий чи сірий? Сірий, кажу, хрєн що відмиєш, п’яти три дні тру після нього, а на взуття взагалі рукою махнула. Ну, є стара покришка, чорд, хоч би попередила, можна було б землі якоїсь купити. О! каже Женя. Я знаю. Там, на озері, гумус. Там все росте. Жаби там на озері, думаю, причому такі, що й Дмитро Шабанов від них відмовився, сказав, не цікаві. Може й гумус, все ж берези та осики. Але, головне, це читати в дитинстві правильні книжки, і я одразу згадала "Тома Сойєра". Не кожний день хлопчику трапляє фарбувати паркан! Тому план склався миттєво. На озеро за гумусом були відряджені Андрій та Діма, і притягли два відра гумусу. Правда, він виявився теж піском, трохи бруднішим за наш. Ззаду кухні валялася покришка. Я вирішила, що її треба обрізати. Володя обрізав. Я, правда, теж трохи попрацювала лопатою, але воду лила Настя, а саджала Лєна. Нормальні розваги для гостей на ДН, як на мене. Особливо за гумусом до жаб ходити.
Вийшло досить непогано, гвоздички навіть так виструнчилися, це вони ще не в курсі, куди потрапили, в який саме гумус. Ну і півметра в діаметрі покришка це 0,25 помножити на пі і ділити на чотири. Десь 0,2 квадратних метра. Думаю, на прополку мене вистачить. Проте в нас тепер є альпійська горка зі старої покришки, з якої зрізали "сдєлано в Россіі".

собаче

от чому люди заводять серйозних собак, і не бажають цікавитися їх психологією?
Гуляємо зараз з ротвейлершею. Вона взагалі-то не агресивна, але відсіч дасть, як будь яка ротвейлерша. ТОму я завжди напоготові. Чатую. Йдемо. Назустріч вівчарка, видно, що молода, видно, що сучка. Я свою на пасок, і повертаємо на бокову доріжку. Моя, до речі, віляє хвостом і весь її вигляд сама готовність погратися. Вівчарка підбігає до нас, за нею хазяйка, помітно вагітна (ОМГ!), я їй — краще відійдіть, все буде ОК. Собаки нюхаються, все нормально, я намагаюся не смикнути за пасок, щоб не спровокувати, прослабила якомога. І що робить ця дурепа? Правильно, вона шмагає свою сучку за те, що та не послухалася, і не підбігла!!!!!! Фейспалм, бажання вбити її на місці. Одразу ж починається, на щастя не бійка, а просто розборки. З’являються ікла, я свою успішно відтягую, і якомога спокійніше питаю — от навіщо ви спровокували?
Ну чому, скажіть мені, чому люди такі дурні і неосвічені?! Це добре, що сучки обидві були не агресивні, і показом ікл все і скінчилося.

(no subject)

Полізла на Фейсбучек до Юнни Моріц. Побачила оце:

Диктатура либералов, тирания либералов,
Озверели комиссары либеральных идеалов, –
Что-то в зверстве либералов есть от беломор-каналов,
Что-то в зверстве либералов есть от пыточных подвалов.

Диктатура либералов, тирания либералов,
Либеральное гестапо: кто не с ними – тот нигде!..
Что-то в зверстве либералов есть от лагерных амбалов,
Крокодилов креативных, эффективных в той среде.

Як раз вчора мала розмову з однією знайомою, і думала на цю тему. Знайома перехопила мене на вулиці, дрижачим голосом кинула в обличчя - "А помнишь, я говорила тебе зимой, что у нас будет Сирия? Так вот, у нас хуже, чем Сирия!" І гордо пішла вся в білому.
Ну я навіть не буду обговорювати, що то не я, а гіркін захопив Слов’янськ, мене інше зацікавило. Як легко наші люди кидаються словами, не відповідаючи за зміст. В нас гірше, ніж в Сирії? Це тому Лайфньюз замість Слов’янська дає сирійські картинки, щоб приховати справжній жах, бо в нас гірше? Реально, в нас чотириста загиблих, і декілька дітей. Мирних менше двохсот. Це не мало, але це, пробачте не "гірше, ніж в Сирії", і наші військові роблять все, щоб Сирії тут не було. Нешановна Юнна Моріц порівнює лібералів с гестапо. ТО мабуть це ліберали чоловіку пляшку до дупи запхали, а не путинські менти? ОК, може вони і не завжди толерантні, але порівнювати їх остракізми з ЧК і Гестапо?
Отож, повна безвідповідальність за свої слова, плескання язиком стало вільним, як вітерець. ТОму ми "фашисти" без жодної ознаки фашизму, ми гірші за Сирію. Іноді хочеться показати цим людям справжній жах, щоб вони нарешті заткнулися.